Чому ви привозите ваших дітей на Новий Сокіл?
Наш приятель порадив нам приїхати тут на пташата бо тут дуже гарно провадять таборами. Я тут також таборувала як я була молодша (Христя). Нам дуже подобалося того першого року на таборі пташат і ми знали що хотіли далі тут таборувати. Я (Христя) знала з першого дня табору пташат що хотіла щоб мої хлопці далі таборували з цими дітьми.
Скільки років ви вже тут таборуєте?
Від 2010 року. Це наш 7-ий рік. Наш син Максим був на таборі пташат два роки, тоді в новацтві, а тепер перший раз в таборі юнацтва. А Стефан був на таборі пташат 4 рази, і тепер є новаком.
Чи ви належали до Пласту?
Христя: Так, я належала до Пласту в Ст. Катеринз в Канаді...але роками тому.
Павло: Я не належав до Пласту, але був на інакших українських таборах в Канаді. Я їздив на танцювальний табір.
Чому ви ваших дітей записали до Пласту?
Ми їх записали бо нам дуже сподобалися табори пташат. Павло був у Англійських Скавтах і йому це дуже подобалося, і Пласт є скавтська організація, то він знав що це буде добре для хлопців. Ми живемо в Канаді, але записали наших хлопців до станиці в Баффало. Ми їздемо на сходини що тижня
Ви обоє тут що року помагаєте на оселі підчас табору. Чи ви маєте багато вільного часу підчас літа?
Павло: Я є дуже зайнятий в роботі підчас літа. Я вживаю свій особистий вакаційний час щоб тут помагати. Мене багато років тому Петро (Тютюнник) попросив допомогти перебудувати басейн. Тепер я помагаю коли ми маємо чищення оселі перед таборами та в підготовці оселі. Мені здається, що якщо люди такі як ми не будуть допомагати на оселі такі табори не будуть існувати.
Христя: Я маю 2 тижні вільного що року. Я беру один тиждень вільний в липні щоб тут бути на оселі підчас табору і помагати в кухні. Я хочу допомагати дітям і давати їм гарні спомини. Дуже часто діти згадують гарний басейн і добру їжу.
Що вашим хлопцям найбільше подобається?
Їм подобається спорт, спів, вогники, булавні. Вони в дома цілих 11 місяців говорять про своїх приятелів з цілої Америки. Вони своїм приятелям в школі оповідають про своїх знайомих з Флориди, Чікаґо, Ню Йорку, і.т.д. Нам подобається що все є по українськи. Нам тяжко це їм дати в Ст. Катеринз. Ми дуже щасливі що ще існують такі табори.
Павло і Христя Дмитришини, батьки таборовиків і добровольці на оселі