Ви є виховниками перший раз на таборі. Чи вам подобається ця робота?
Данило: Мені подобається. Це важко, безперечно, але мені подобається що я можу зробити якійсь внесок у їхньому житті, їх щось навчити. Я маю нагоду бути впливом в їхньому житті. Вони є цікавими дітьми. Я буду мати багато гарних спогадів з цього табору.
Северин: Мені подобається. Є бешкетники на таборі, але це є смішне. Вони шукають Розбанню, бояться зубної феї. Вони комічні. Мені смішно з ними говорити.
Д: Вони нас багато навчають, наприклад терпіння і зрозуміння до других дітей, як дивитися на світ з їхньої точки зору. Вони мають дуже цікаві думки.
С: Мені найсмішніше чути як вони говорять про політику так як їхні батьки. Дуже смішно почути як 7 літні говорять про кандидатів на президента.
Чи вам щось є важко?
Д: Їх організувати, збірки, стояти на струнко, взагалі дістати їхню увагу. Деякі діти слухають перший раз, а до деяких треба говорити 10 разів. Є деякі що не хочуть нічого робити. З дисципліною є тяжко бо ми тут тільки 3 тижні.
С: Часом тяжко пам'ятати хто є ми а хто є новаки. Вони говорять до нас як до друзів...а ми є виховники.
Д: Так, вони думають, що вони вже дуже дорослі а тоді плачуть...тоді вони ще діти.
С: Перші дні були дуже тяжкі. Вони дуже мало спали, вони дуже нас потребували.
Д: Є діти що плачуть, плачуть...а тоді тільки перестають. Тяжко зрозуміти.
Це є ваш перший раз на Новому Соколі. Які у вас вражіння?
С: Я ніколи не таборував на Новому Соколі і не знав багато про цю оселю. Мені здавалося що люди котрі тут таборували завжди дуже близько дружили і не шукали нових друзів. Але цього року я був тут на вишколі і я побачив що це не всі з оселі такі. Мені тут дуже гарно. Ліс тут дуже гарний, бараки гарні, думаю що є найбільший басейн. Люди приємні. Здається що ніхто про нікого так не говорить як на других оселях. Тут менше дітей. Це добре. Всі знаються. Як я був новаком на інакшій оселі я всіх не знав.
Д: Тут логічно розташовані будинки. З малими дітьми не треба далеко йти по крутій дорозі. Так само ліс гарний. Цікаво з дітьми походити по яру. Ми є коло школи де можна з дітьми піти погратися. Тут є інша атмосфера.
Чи бути виховником є легше чи тяжче чим ви собі уявляли?
С: Тяжче на багато. Коли я був у новацтві і в юнацтві, я все думав що виховники тільки на нас дивляться. На вишколі я думав...це не так тяжко, тільки писати. Тут побачив....Оооо...це треба їх завжди пильнувати, чи вони правильно вбралися, чи випили досить води. Я як тато всіх дітей. Ніколи не знав що можу хотіти так спати! Чи що діти так плачуть.
Д: Я не був в новацтві..то я справді не знав. Тепер я думав що буде важко.
Чи ви думаєте що знов на другий рік хочете бути виховниками?
С & Д: Так. Є неприємности, але є багато приємних моментів. Гарно є коли новаки кажуть що хочуть бути такими як ми. Вони нас обіймають. Ми є прикладом. Але часом вони не пам'ятають про що ми вчора говорили...але це смішне. Є багато гарних моментів.
Який ваш улюблений момент табору до тепер?
С: Один новак все зі мною говорив, мене обіймав. Тоді ми грали таку гру де коли ти вцілиш в когось такими малими стрілами (забавковими) ти мусиш сказати тої особи ім'я щоб виграти. Він в мене вцілив. Я сказав йому що він не сказав моє ім'я. А він відповів що забув як я називаюся. Також смішне є що в їхніх очах, коли небудь ми розмовляємо з якоюсь сестричкою ми її любимо.
Д: Один новак мене кликав братчик Северин. Я сказав що так не називаюся. Тоді хотів йому помогти і сказав що моє ім'я починається на букву 'Д'. Він видумав якесь ім'я. Тоді я підказав йому...Д..А..він сказав Данис. Це вже третий тиждень і він ще не знає як я називаюся!!! Також смішне було коли два новаки билися. Я їх зупинив і запитався чи хочуть зі мною битися. Я здивувався коли вони сказали так і кинулися на мене. Тоді ще другі новаки напали на мене.
братчик Северин Кушмелюк (Клівленд) і братчик Данило Совгуть (Чікаґо)
Від редакції: З всіх інтерв'ю це було моє улюблене. Це що надруковане повище є може половина з того що ці хлопці говорили. Вони так завзято, з енергією, з щирою любов'ю до новаків говорили про табір, що я навіть не могла все записати...хотілося тільки слухати. Вони пригадали мені мої перші роки виховної праці як і мої перші роки вчителювання. Маю надію, що є більше таких молодих виховників як вони тепер в Пласті, бо вони є майбутність цієї організації. З такими як вони, і взагалі з всіма нашими виховниками на оселі цього року, я точно знаю що Пласт не має про що журитися. Надіюся, що ці хлопці ще довгі роки будуть виховниками....а якщо схочуть, для них завжди буде місце в 'культі' Нового Соколу. ;)