Інтерв'ю ч. 7 - под. Маня Коломиєць

Скільки років ти вже таборуєш на Новому Соколі?

      Я перше тут приїхала коли мала 9 літ. Мені вже 21. Вже 12 років. Спочатку всі мої товариші тут були. Тепер це є так як мій пластовій дім. Я маю тут багато гарних споминів. Я хочу передати такі спомини новим новакам, новачкам, юнакам, і юначкам.

Чи тобі подобається бути коменданткою і чому?

      Так. Мені подобається що я мала нагоду придумати власну тему і програму. Це було багато роботи, але мені подобається коли діти усміхаються і я знаю що це є з того що я приготовила.

Як іде табір?

      Я думаю що досить добре.  Діти кажуть що їм табір подобається.  Їм пісня подобається. Пані в кухні кажуть що діти їм кажуть що їм подобається. Ми тяжко працюємо але ми також забавляємося. Я дуже щаслива мати булаву що дуже добре співпрацює.

Ти з початку не хотіла бути коменданткою юнацтва. Мені здається, що ти дуже на цю роботу надаєшся.  Чому ти журилася?

     Мені здається що юнацтво це є більший обов'язок. Треба більше підготовлятися. Я дуже журилася про безпеку спеціально з піоніркою. Вони є правдивими "пластунами". Я хочу щоб вони хотіли пластувати після цього табору. Це є велика відповідальність їх заохотити щоб вони були активними. Добрий табір може дитину більше притягнути до Пласту, а злий табір може її віддалити.

На дошколі я попросила всіх виховників описати на їхню думку характеристику доброго виховника.  Одна група тебе намалювала. Яка твоя реакція на це?

     Зі сміхом!!! Це є дуже гарний комплімент. Я про себе так не думаю. Я так думаю про других виховників. Дуже гарно чути що моя булава про мене так думає.....але може вони тільки хотіли гарні опінії від мене за табір...ха..ха..ха...(побачимо чи вони читають цей блог!)

Як тобі подобається мати булавних з України в своїй булаві?

     Я вже кілька років працюю з булавними з України на таборі.  Ми вже давно їх маємо в нас тут на НС.  Мені здається що цього року є найкраще.  Я з ними мала зв'язок перед табором.  Вони дуже зацікавлені, питалися багато питань. Вони знають багато того що ми не знаєм.  Вони з мовою помагають.  Є дуже цікаво мати інакший перспектив на таборі. Це дуже помагає. 

Що і де ти вчишся?

     Я вчуся 'Business Marketing' в університеті Loyola в Чікаґо.

Мені дуже приємно з тобою працювати. Маю надію що це не буде твій останній раз на таборі.

     Якщо ще буде час...я не хочу сказати так ані ні. Це вже мій 5 рік як виховниця...4 рік в юнацтві. Тяжко повірити.    

 

под. Маня Коломиєць, комендантка табору УПЮ

под. Маня Коломиєць, комендантка табору УПЮ









Інтерв'ю ч. 6 - Павло і Христя Дмитришини

Чому ви привозите ваших дітей на Новий Сокіл?

       Наш приятель порадив нам приїхати тут на пташата бо тут дуже гарно провадять таборами.  Я тут також таборувала як я була молодша (Христя). Нам дуже подобалося того першого року на таборі пташат і ми знали що хотіли далі тут таборувати. Я (Христя) знала з першого дня табору пташат що хотіла щоб мої хлопці далі таборували з цими дітьми.

Скільки років ви вже тут таборуєте?

      Від 2010 року. Це наш 7-ий рік. Наш син Максим був на таборі пташат два роки, тоді в новацтві, а тепер перший раз в таборі юнацтва. А Стефан був на таборі пташат 4 рази, і тепер є новаком.

Чи ви належали до Пласту?

      Христя: Так, я належала до Пласту в Ст. Катеринз в Канаді...але роками тому.

      Павло: Я не належав до Пласту, але був на інакших українських таборах в Канаді. Я їздив на танцювальний табір.

Чому ви ваших дітей записали до Пласту?

      Ми їх записали бо нам дуже сподобалися табори пташат. Павло був у Англійських Скавтах і йому це дуже подобалося, і Пласт є скавтська організація, то він знав що це буде добре для хлопців. Ми живемо в Канаді, але записали наших хлопців до станиці в Баффало.  Ми їздемо на сходини що тижня

Ви обоє тут що року помагаєте на оселі підчас табору. Чи ви маєте багато вільного часу підчас літа?

      Павло: Я є дуже зайнятий в роботі підчас літа. Я вживаю свій особистий вакаційний час щоб тут помагати. Мене багато років тому Петро (Тютюнник) попросив допомогти перебудувати басейн. Тепер я помагаю коли ми маємо чищення оселі перед таборами та в підготовці оселі. Мені здається, що якщо люди такі як ми не будуть допомагати на оселі такі табори не будуть існувати.

      Христя: Я маю 2 тижні вільного що року. Я беру один тиждень вільний в липні щоб тут бути на оселі підчас табору і помагати в кухні. Я хочу допомагати дітям і давати їм гарні спомини. Дуже часто діти згадують гарний басейн і добру їжу.

Що вашим хлопцям найбільше подобається?

      Їм подобається спорт, спів, вогники, булавні.  Вони в дома цілих 11 місяців говорять про своїх приятелів з цілої Америки.  Вони своїм приятелям в школі оповідають про своїх знайомих з Флориди, Чікаґо, Ню Йорку, і.т.д.  Нам подобається що все є по українськи. Нам тяжко це їм дати в Ст. Катеринз.  Ми дуже щасливі що ще існують такі табори.

Павло і Христя Дмитришини, батьки таборовиків і добровольці на оселі

Павло і Христя Дмитришини, батьки таборовиків і добровольці на оселі